Питань у спадщину може бути досить багато, і бувають такі, з якими ви без допомоги фахівців не розберетеся. У багатьох випадках не уникнути й судового вирішення виниклого спірного питання.
Тут приведемо лише основні поняття питань прийняття спадщини доступною й зрозумілою мовою.
Якщо ви є спадкоємцем (вважаєте себе таким), то після смерті людини, чиє майно ви будете успадковувати (спадкодавця), ви зобов'язані подати в нотаріальну контору заяву. Це буде заява про прийняття спадщини. Те ж саме робиться й у випадку, якщо ви не бажаєте приймати спадщину й відмовляєтеся від нього на користь іншого спадкоємця.
Зазначена заява подається нотаріусу протягом 6 місяців із дня смерті! Не пропустіть цей строк, щоб потім у судовому порядку не відновлювати його!
Не у всіх випадках необхідна обов'язкова подача вищевказаної заяви. Для малолітніх і неповнолітніх цього не потрібно (чому, думаю пояснювати не потрібно), для недієздатних осіб і осіб, дієздатність яких обмежена. Такі вважаються такими, що прийняли спадкоємне майно.
Також прийнявшим спадщину вважається й спадкоємець, що проживав разом з померлим спадкодавцем на момент відкриття спадщини. У цьому випадку візит до нотаріуса на той момент не є необхідним.
За загальним правилом місце проживання спадкодавця є місцем відкриття спадщини.
Для чого встановлюється шестимісячний строк? Цей строк дається для подачі всіма особами, які претендують на спадщину відповідних заяв (про прийняття або відмову). Після встановлення кола спадкоємців, видається свідоцтво про спадщину.
Хто ж є спадкоємцем, і чи є Ви таким? Мабуть, у цьому випадку необхідно відразу визначити яке спадкування буде мати місце - за заповітом, за законом або «змішане».
Якщо є заповіт, то до спадкування призивається особа (або особи), зазначені в заповіті. Але так буває не завжди.
Розглянемо спочатку спадкування без заповіту (за законом). На відміну від старого законодавства, черг спадкоємців на даний момент багато. Що таке черговість пояснювати не потрібно. Отож, першими право на спадщину мають спадкоємці 1-й черги: діти, батьки, переживший спадкодавця чоловік аюо дружина. 2-я черга: брати й сестри (рідні), бабки й діди з боку обох батьків. 3-я черга: тітки й дядьки (розуміється рідні). 4-я: ті, хто проживав не менш 5 років разом з померлою особою однією родиною до часу відкриття спадщини. 5-я черга: не зазначені в інших чергах (інші) родичі до 6-й ступеня споріднення. Більше близький ступінь споріднення відстороняє більше далекий. Також у цю чергу входять і утриманці, які не були членами родини померлого спадкодавця.
Тепер повернемося до «змішаного» спадкуванню. Буває так, що спадщину приймають і спадкоємці за заповітом і спадкоємці за законом. Справа в тому, що існує таке поняття, як обов'язкова частка. Тобто, якщо ви є спадкоємцем за заповітом, але в спадкодавця є спадкоємці за законом першої черги, якими є, наприклад, неповнолітніми або непрацездатними, то зміст заповіту не буде визначальним фактором і вони мають право на обов'язкову частку, що становить половину тієї частки, що вони б мали при спадкуванні за законом (при відсутності заповіту).
добрий день! Маю таке запитання. Вмерла наша мама, дітей четверо, але троє відмовлялось за нею наглядати-лише один із дітей протягом двох років її доглядав. Які переважні права має один із дітей на спадщину.
