Про пенсійну реформу

Вже який місяць суспільство лихоманить від майбутньої пенсійної реформи. Влада її завзято просуває та, безумовно, просуне. Опозиція буде її критикувати. Але вона буде та це факт, що майже відбувся.

Висловлю свою думку, не як юриста, а простого громадянина, якому противне політичне життя в країні за останні роки.

Політика в нас давно перетворилася не в здорову конкуренцію, а в брудну війну, методи якої вседозволені і є однаковими для всіх.

Пам'ятається, як регіонали нещадно критикували попередню владу за ті ж кредити МВФ, лякаючи нас, що платити по кредитах прийдеться не тільки нам, але й нашим дітям і онукам, стверджуючи, що необхідності в зовнішніх позиках у нас немає.

Але виявляється така необхідність є та ця політика триває. Ми навіть пішли далі. Якщо й раніше, під виділення кредитів висувалися певні вимоги, але вони виконувалися не завжди й не у всьому, то тепер, ми стали більше «слухняними» та виявляється змушені виконувати всі вимоги, у тому числі і у як найшвидшому проведенні пенсійної реформи. І це при тім, що не раз прослизали заяви, що ці «зовнішні» кошти в цілості та схоронності, що вони практично не витрачаються, так сказати «непрекосновенный» запас. Якщо вони не настільки потрібні, навіщо їх брати?

Збільшення віку для виходу на пенсію. Для держави це необхідна міра, але хто думав про народ. З таки рівнем життя, медициною ми маємо один з найнижчих рівнів по тривалості життя. Для кого платити пенсійні внески, якщо до пенсії є можливість не дожити? А отут все зрозуміло - для нинішніх пенсіонерів! Я не знаю звичайно ж повної статистики, але скільки в нас у країні людей, що вийшли на пенсію в зовсім молодому віці. І ці пільгові пенсії ще і є високими.

Нинішня влада, розуміється, не несе відповідальності за колись прийняті популістські закони. Але де ж вихід? Минуле не повернути та нічого не змінити.

Дивує те, як усе підноситься, що це чи ледве не благо. Малозабезпеченим додадуть, у високозабезпечених віднімуть. Таке собі робінгудство виходить. Потім приходить час і виявляється, що, до деякої категорії не можна застосувати обмеження. Далі взагалі йде смішне. І з вуст спікера Литвина. 5 липня він заявляє, говорячи про роботу над прийняттям пенсійної реформи, що мол внесено більше 1000 виправлень, що обмеження будуть, незважаючи на те, що вони є неконституційними! Я не знаю, як це можна оцінити, якщо глава органа, що представляє законодавчу владу, говорить про вимушеність неконституційності деяких положень. Знову політична та економічна «доцільність»? У такому випадку потрібно Конституцію взагалі скасувати та усе!

Дивного тут нічого немає, в принципі. У нас давно, при різній владі, складалася така тенденція, коли є деяке законодавство, що не виконується, у зв'язку із тим, що при прийнятті закону про бюджет на відповідний рік, у ньому приймались норми, які обмежували або припиняли діючі. Якщо було звернення до Конституційного суду, то такі положення визнавалися неконституційними. На наступний рік історія повторювалася. Якщо ж ніхто не звертався, то, як говориться, на немає і суду немає - усе залишалося в чинності, тобто не конституційно.