Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого їм органа з окремими категоріями працівників за певних умов.

Крім підстав, передбачених статтею 40 КзпП, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого їм органа може бути розірваний також у випадках:
1) однократного грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації (філії, представництва, відділення й іншого відособленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, организації, його заступниками, а також службовими особам митних органів, державних податкових інспекцій, яким привласнені персональні звання, і посадовими особами державної контрольно-ревізійної служби й органів державного контролю за цінами;
2) винних дій працівника, що безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника або уповноваженого їм органа;
3) здійснення працівником, що виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного із продовженням даної роботи.
Розірвання договору у випадках, передбачених цією статтею, проводиться з дотриманням вимог частини третьої статті 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3, - також вимог статті 43 КЗпП.
1. Ст..41 КЗпП встановлюються додаткові підстави припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого їм органа з окремими категоріями працівників. Ця стаття застосовується в тому випадку, якщо працівник не може бути звільнений по загальних підставах.
2. Особи, перераховані в п.1 статті, можуть бути звільнені навіть у випадку однократного грубого порушення трудових обов'язків. Така підвищена відповідальність обумовлена тим, що ця категорія осіб перебуває в особливому правовому положенні. Мова йде про осіб, що займає посади в державній або громадській організації особливого роду, пов'язаних із владними-розпорядницькими повноваженнями. Порушення зазначеними працівниками своїх обов'язків може принести велику шкоду в силу того, що це може позначитися на роботі всього підрозділу або всієї організації, керованої ними. Тому природно, що до таких осіб покликаним бути зразком бездоганного дотримання трудової дисципліни, пред'являються особливі вимоги.
Слід також зазначити, що термін «грубе порушення трудових обов'язків» є оцінним поняттям, і його повинен визначати правоємлючий орган самостійно з урахуванням скоєного правопорушення і його наслідків.
Навіть якщо шкідливі наслідки відсутні, але трудові обов'язки були порушені із прямим наміром, те це також може підпадати під п.1 ст.40 КзпП.
3. Але в кожному разі, якщо працівники, зазначені в статті, вчинять зазначені в ній же дії, то у власника або уповноваженого їм органа виникне тільки право на звільнення, а не обов'язок.
4. Для розірвання трудового договору по п. 2 ст. 40 КзпП потрібно наявність наступних умов: 1) працівник безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (прийом, зберігання, транспортування, розподіл і т.д.); 2) винна дія працівника; 3) втрата довіри до працівника з боку власника або уповноваженого їм органа.
Як правило, такі працівники несуть повну відповідальність на підставі письмових договорів і спеціальної вказівки в законі. Однак в окремих випадках працівники, що безпосередньо обслуговують товарні й грошові цінності, можуть не ставитися до категорії матеріально-відповідальних осіб. Так, можуть бути звільнені за втрату довіри вантажники, оскільки вони займаються транспортуванням матеріальних цінностей. Також можуть бути звільнені у зв'язку із втратою довіри й тих працівників, у трудову функцію яких обслуговування грошових або товарних цінностей входить додатково, але лише за порушення, пов'язані з обслуговуванням цих цінностей. Наприклад, може бути звільнений по підставі втрати довіри водій таксі, що провозило в корисливих цілях пасажирів без включення лічильника або іншим способом порядок, що порушив, стягнення з пасажира плати за проїзд.
Не можуть бути звільнені рахівники, бухгалтера, товарознавці, контролери, маркірувальники й інші працівники, оскільки діяльність останніх безпосередньо не пов'язана з обслуговуванням грошових і товарних цінностей.
Втрата довіри повинна бути заснована на конкретних фактах здійснення працівником винних дій. До винних дій, що дають підстави для втрати довіри до працівника, можуть бути, зокрема, віднесений: продаж товарів безпосередньо зі складу, з підсобних приміщень, обважування, одержання плати за послуги без відповідних документів і т.п.
Приводом до втрати довіри служать не тільки допущені працівником зловживання, але й халатне від носіння його до своїх обов'язків, наприклад зберігання ключів від приміщень із матеріальними цінностями в неналежному місці, видача грошових сум без відповідного оформлення й т.п. Підставою для втрати довіри є використання працівником ввіреного йому для безпосереднього обслуговування майна в особистих цілях.
Якщо провина працівника в здійсненні конкретних дій не встановлена, то працівник не може бути звільнений за мотивами втрати довіри, незважаючи навіть на недостачу або зіпсування довірених цінностей.
Звільнення по п.2 ст.41 КзпП провадиться по попередній згоді профспілкового органу.
5. Здійснення працівником, що виконує виховні функції, аморального вчинку, не сумісного із продовженням даної роботи, є підставою для розірвання трудового договору із працівником по п.Зі ст.41 Кодексу законів про працю. По цій підставі можуть бути звільнені особи, зазначені в ст.50 Закону «Про освіту» як учасники педагогічного процесу. Це - керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники системи освіти, як вони визначаються в ст.28 Закону «Про освіту». У зв'язку зі скоєнням аморального вчинку можуть бути звільнені й інші особи, до складу трудових обов'язків яких входить виконання виховних функцій.
6. Не можуть бути звільнені у зв'язку зі скоєнням аморального вчинку керівники всіх рангів крім, зрозуміло, керівників навчально-виховних установ, які самостійно виконують виховні функції в навчальному процесі.
7. Підставою для звільнення працівника може бути скоєння аморального вчинку як пов'язаного, так і не пов'язаного з роботою, здійснення такого вчинку як у робочий, так і у вільний від роботи час.
Гелиевые шарики одесса. Зміст вчинку, що дає підстави для звільнення, законодавство не визначає, воно лише називає вчинок аморальним.
8. Підставою для звільнення п. 3 ст. 41 КзпП називає не будь-яку аморальну провинність, а таку, котра не сполучима із продовженням даної роботи. У судовій практиці не визначено однозначного підходу до визначення межі між провинами, сумісними й несумісними із продовженням роботи. Все це - не дуже чітко визначені критерії. Тому законодавець і надав суду право оцінювати аморальну провину як сумісний або несумісний із продовженням роботи з урахуванням конкретних обставин справи.
Як і звільнення у зв'язку із втратою довіри, звільнення працівника, що виконує виховні функції, за скоєння аморального вчинку не є дисциплінарним стягненням. Тому при звільненні не є обов'язковим дотримання процедури застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, - строків, встановлених ст. 148 Кодексу законів про працю. Проте й тут при розгляді спорів про поновлення на роботі суд враховує час, що минув після здійснення вчинку, що став підставою для звільнення, подальша поведінка працівника та інші обставини.