Розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника.

Строковий трудовий договір (пункти 2 і 3 статті 23 КзпП) підлягає розірванню достроково на вимогу робітника у випадку його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим їм органів законодавства про працю, колективний або трудовий договори й у випадках, передбачених частиною першої статті 38 КзпП.
Суперечки про дострокове розірвання трудового договору вирішуються в загальному порядку, встановленому для розгляду трудових суперечок.
1. У випадку укладання працівником строкового трудового договору, у нього виникають додаткові зобов'язання порівняно з безстроковим трудовим договором. Так, він повинен або проробити певний строк, або виконати певну роботу. І для того, щоб строковий трудовий договір мав практичне значення, законодавець установив, що він може розривати тільки в певних випадках. До таких випадків відносяться:
а) хвороба або інвалідність працівника, що перешкоджають продовженню їм роботи згідно із трудовим договором;
б) порушення власником або уповноваженим їм органом законодавства про працю, колективний або трудовий договори;
в) інші поважні причини, передбачені ч.1 ст.38 КзпП.
2. При розірванні строкового трудового договору строк попередження власника або уповноваженого їм органа про майбутнє звільнення законом не встановлений. Трудові відносини повинні припинити в строк, про яке просить працівник. Однак працівник не вправі припинити роботу без відповідного дозволу керівника підприємства, установи або організації, оскільки це розглядається як порушення трудової дисципліни.

3 Відмова власника або уповноваженого їм органу в задоволенні заяви працівника про розірвання трудового договору із причин, передбачених законодавством може бути оскаржений у комісії в справах трудових спорів, або безпосередньо в суді. При задоволенні вимог працівника трудовий договір уважається розірваним з моменту набуття законної сили рішення або зазначеного в рішенні строку, і із цього часу із працівником провадиться повний розрахунок.

Продовження дії строкового трудового договору на невизначений строк.

Якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна йз сторін не вимагає їхнього припинення, дія цього договору вважається продовженим на невизначений строк.
Трудові договори, які були переукладені один або кілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другої статті 23, уважаються укладеними на невизначений строк.
1 У відповідності зі ст. 23 КзпП можна виділити два види строкового трудового договору. Це трудовий договір, укладений на певний строк, установлений за згодою сторін, і трудовий договір, що укладає на час виконання певної роботи.
2. За загальним правилом, при закінченні строку, на який був укладений трудовий договір, дія його припиняється. Однак, якщо трудові відносини фактично тривають і жодна йз сторін не вимагає їхнього припинення, уважається, що такий трудовий договір укладений на невизначений строк.
У випадку якщо працівник не бажає продовжувати далі трудові відносини, він має право вимагати звільнення й може не виходити на роботу наступного дня після закінчення строкового трудового договору.
3. У частині другої коментованої статті встановлюється, що строкові трудові договори, які були перескладені один або кілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другої статті 23, уважаються ув'язненими на невизначений строк. Зазначене правило передбачає знаходження строковим трудовим договором характеру безстрокового, ув'язненого на невизначений строк, за умови переукладання строкового трудового договору один або кілька разів. Однак із цього правила є певні виключення. Так, він не вважається продовженим на невизначений строк, якщо залежно від характеру роботи або умов її виконання, а також в інших випадках, передбачених законодавством, установлений обов'язкове укладання строкового трудового договору. Також трудовий договір не може визнаватись безстроковим, якщо працівник зацікавлений у його терміновості.